Гіперактивні діти
«Дуже активні, або Гіперактивні діти»
То що ж таке гіперактивність?
У перекладі з латинської «активний» – означає «діяльний, дієвий», а «гіпер» - «перевищення норми». Гіперактивність у дітей проявляється невластивою для віку неуважністю, імпульсивністю, підвищеною руховою активністю. Таких дітей здебільшого характеризують словами «рухливий», «імпульсивний», «спритний», «енерджайзер», «вічний двигун», «живчик», «вулканчик». За статистикою, кількість гіперактивних дітей по всьому світу з кожним роком неухильно зростає. Найбільше гіперактивних дітлахів серед хлопців. Якщо дитина гіперактивна, то труднощів зазнає не лише вона сама, але й її оточення: батьки, однокласники, вчителі.
Бо часто поведінка такої дитини супроводжується проблемами у відносинах з однолітками, труднощами в навчанні, виправитися гіперактивній дитині не допомагають ні вмовляння, ні погрози. Не тому, що вона не хоче цього робити, а тому, що фізіологічно не спроможна поводитися інакше – їй важко довгий час сидіти нерухомо, не розмовляти. Втім, фахівці зазначають, що надмірна фізична активність, як правило, не впливає на рівень інтелектуального розвитку гіперактивних дітей.
Ознаки гіперактивності проявляються у дітей у дошкільному та молодшому шкільному віці. В 4-6 оптимальний вік, коли вже можна об*єктивізувати наявність розладу уваги.
Якщо дитина гіперактивна, важко не лише їй, а й її оточенню: батькам, вихователям, однокласникам, вчителям. Такій дитині притаманна пiдвищена неуважнiсть (не тримає уваги на деталях, труднощі втримання уваги, незібраність, зниження вибірковості уваги, часте переключення уваги з одного заняття на інше), імпульсивність (на запитання відповідає не дослухавши запитання до кінця, діє не обдумав, перебиває інших), гіперактивність( непосидючість).
Але найяскравіше гіперактивність проявляється у дітей в старшому дошкільному і молодшому шкільному віці. У цей період здійснюється перехід до ведучої – учбової діяльності і, в зв'язку з цим, збільшуються інтелектуальні навантаження: від дітей потрібні уміння концентрувати увагу на тривалішому відрізку часу, доводити почату справу до кінця, добиватися певного результату. Саме в умовах тривалої і систематичної діяльності гіперактивність заявляє про себе дуже переконливо. Батьки раптом виявляють багаточисельні негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, надмірної рухливості свого малюка. На дитину скаржаться вихователі, вчителі. Тому такій дитині потрібна своєчасна і комплексна допомога.
Як допомогти гіперактивній дитині?
Допомога гіперактивній дитині – це комплексний процес, і багато підводних каменів на шляху до повного відновлення. Якщо батьки звертаються до спеціалістів, то в процесі дiагностики фахівці використовують опитувальник батькiв i педагогiв щодо поведінки дитини, спостереження,тестування, медичні обстеження і тп . Допомога кожній гіперактивній дитині розробляється суто на індивідуальній основі. Чим ранiше проблему буде виявлено, тим ранiше почнеться корекцiя. Психологи радять зосередити свої зусилля на тому, щоб згладити напруження у відносинах, дати дитині можливість реалізувати свої потреби. Основними помилками дорослих при вихованні гіперактивної дитини є:
- брак емоційної уваги, що підмінюється медичним доглядом;
- дефіцит дисципліни у вихованні;
- невміння виховувати в дітях навички керування гнівом.
Як правило, дитина менше виявляє свою гіперактивність, коли залишається наодинці з дорослим, особливо якщо між ними налагоджений емоційний контакт.
Як поводитись батькам, які мають таких дітей
Насамперед, нам, дорослим, треба зрозуміти, що дитина жодною мірою не винна, що вона така жвава. Тож покарання, гримання та нотації не поліпшать її поведінку, а навіть погіршать. Спілкуватися потрібно м’яко, спокійно. Виконуючи разом домашнє завдання, бажано уникати наказового або надто емоційного тону. Гіперактивна дитина – дуже чутлива, ваші емоції захоплять її та стануть перешкодою для подальших успішних дій. Гіперактивній дитині, як правило, роблять велику кількість зауважень удома, в дитячому садку, у школі – все це, безумовно, впливає на її самооцінку. Треба частіше хвалити таких діток за успіхи, навіть незначні. Та не можна забувати, що нещира, незаслужена похвала просто неприпустима. Будь-яка дитина (а особливо гіперактивна) швидко «розкусить» вас і перестане довіряти. У випадку, коли батьки вважають за потрібне щось заборонити, треба пам’ятати: заборон має бути небагато, і вони мають бути заздалегідь обговорені з дитиною та чітко сформульовані. При цьому потрібно пояснити, як вона буде покарана, якщо порушуватиме заборону. Важливо також показати дитині, як вплине її поведінка на ваші з нею відносини. Інакше дитина може стати жертвою настрою тата або мами, боятиметься не конкретного покарання за конкретну провину, а несподіваної емоційної бурі з боку дорослих. Все це призведе лише до того, що дитина почне приховувати свої «грішки» від батьків - як результат, відносини з батьками погіршаться.
Також необхідно дати дитині більше самостійності. Відправити у магазин за хлібом саму. Потім за це похвалити. На власному прикладі показати дитині, що за кожен вчинок настає відповідальність. Контролювати власні емоції. Не кричати у присутності дитини і на дитину. Обіймати дитину і нагадувати їй, як сильно ви її любите.
Налагодити дитині режим дня. Вiддати у спортивну секцiю, але не в будь-яку, а в ту, до якої дитина має схильності. Там дитина отримає нові враження, витратить енергію. Батькам слід знайти сильнi сторони своєї дитини i їх пiдтримувати. І ніколи, не показувати дитині, що вони соромляться її, що вони нею розчаровані. Щоб навіть емоційно дитина цього не відчувала.
Цікаво!
Психологи виділяють наступні діагностичні симптоми гіперактивних дітей:
1. Неспокійні рухи в кистях і стопах. Сидячи на стільці, дитина корчиться, звивається.
2. Дитина не може спокійно сидіти на місці, коли від неї цього вимагають.
3. Легко відволікається на сторонні подразники.
4. Насилу чекає своєї черги під час ігор і в різних ситуаціях в колективі (на заняттях, під час екскурсій і свят).
5. На питання часто відповідає, не замислюючись, не вислухавши їх до кінця.
6. При виконанні запропонованих завдань має труднощі (не пов'язані з негативною поведінкою або недостатністю розуміння).
7. Насилу зберігає увагу при виконанні завдань або під час ігор.
8. Часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої.
9. Не може бавитись тихо, спокійно.
10. Багато говорить.
11. Часто заважає іншим, наприклад, втручається в ігри інших дітей.
12. Часто складається враження, що дитина не слухає, коли звертаються саме до неї.
13. Губить свої речі в дитячому садочку, школі, удома, на вулиці.
14. Інколи робить вчинки, не замислюючись про наслідки, але пригод або гострих відчуттів спеціально не шукає (наприклад, вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах).
Діагноз вважається правомірним, якщо наявні щонайменше вісім зі всіх симптомів.
Чим відрізняється активна дитина від гіперактивної.
Активна дитина:
- Більшу частину дня віддає перевагу рухливим іграм, але якщо її зацікавити - може й книжку з мамою почитати.
- Швидко й багато говорить, задає багато запитань.
- Для нього порушення сну й травлення (кишкові розлади) - скоріше виключення.
- Дитина активна не завжди. Приміром, неспокійна і непосидюча удома, але спокійна - у садку, у гостях. З малознайомими людьми.
- Вона неагресивна. Тобто випадково або в запалі конфлікту може й побитись з іншими дітьми, але сама не провокує бійок.
Гіперактивна дитина:
- Постійно перебуває в русі й не може себе контролювати. Тобто навіть якщо дитина втомилася, вона рухатися, а знесилившись остаточно, плаче й впадає в істерику.
- Швидко й багато говорить, ковтає слова, перебиває, не дослуховує. Задає мільйон запитань, але рідко вислухує відповіді на них.
- Дитину неможливо укласти спати. Коли вона спить, то уривками, неспокійно. У дитини часті кишкові розлади. Часто мають алергію.
- Дитина – некерована. Абсолютно не реагує на заборони й обмеження. І в будь-яких умовах (дім, магазин, дитсадок, дитячий майданчик) поводиться однаково активно.
- Часто провокує конфлікти. Не контролює свою агресію - б'ється, кусається, штовхається, причому пускає в хід підручні засоби: іграшки, гілки, камені.